Сьогодні людство є активним споживачем інформації, що постійно збільшується. Величезна кількість телевізійних каналів, відео- та аудіо-продукції, газет, журналів, сайтів в Інтернеті – все це невід’ємна частина сучасного суспільства.
Потужний потік нової інформації, реклами, застосування комп'ютерних технологій на телебаченні, розповсюдження ігрових приставок, електронних іграшок і комп'ютерів вносять свої корективи. Кожен день світ медіа створює навколо кожної людини особливу - медійну реальність, під впливом якої формується світогляд, освіта, культура, життєві цінності. Тому особливої актуальності набувають питання, пов’язані із впливом засобів масової комунікації на навчання та виховання підростаючого покоління. Цей вплив є постійним, надзвичайно потужним та суперечливим. З одного боку, медіа можуть бути джерелом потрібної, корисної, вагомої інформації для навчання та виховання особистості. З іншого, тотальна доступність інформації будь-якої якості, в тому числі низькопробної та шкідливої, визначає гостру необхідність впровадження медіаосвіти як важливого чинника формування стійких моральних цінностей, вмінь критичного мислення, аналізу змісту засобів масової комунікації, протистояння потенційно шкідливим впливам медіа.
Потужний потік нової інформації, реклами, застосування комп'ютерних технологій на телебаченні, розповсюдження ігрових приставок, електронних іграшок і комп'ютерів вносять свої корективи. Кожен день світ медіа створює навколо кожної людини особливу - медійну реальність, під впливом якої формується світогляд, освіта, культура, життєві цінності. Тому особливої актуальності набувають питання, пов’язані із впливом засобів масової комунікації на навчання та виховання підростаючого покоління. Цей вплив є постійним, надзвичайно потужним та суперечливим. З одного боку, медіа можуть бути джерелом потрібної, корисної, вагомої інформації для навчання та виховання особистості. З іншого, тотальна доступність інформації будь-якої якості, в тому числі низькопробної та шкідливої, визначає гостру необхідність впровадження медіаосвіти як важливого чинника формування стійких моральних цінностей, вмінь критичного мислення, аналізу змісту засобів масової комунікації, протистояння потенційно шкідливим впливам медіа.
Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Теорія й практика медіаосвіти в сучасному педагогічному дискурсі стає предметом наукового дослідження багатьох учених, активізує увагу до широкого кола проблем: дослідження мас-медіа в цілому, моделей і методів медіаосвіти (Д. Бекінгем, Л. Зазнобіна, Г. Лассуел, М. Маклуен, Л. Мастерман, С. Пензін, Ю. Усов, О. Федоров, О. Шариков та ін.), психолого-педагогічні дослідження з питань медіаосвіти (Л. Баженова, О. Баранов, О. Бондаренко, К. Ворсноп, Н. Габор, Л. Зазнобіна, О. Спічкін, О. Федоров, І. Челишева, О. Шариков та ін.), роль засобів масової комунікації у вихованні школярів (С. Дорогий, В. Лизанчук, Г. Усова, І. Челишева), вітчизняний та світовий досвід медіаосвіти (А. Дилижан, О. Нечай, О. Самарцев, О. Шариков, С. Черкашин).
В Україні увага до медіаосвіти посилилась лише в останні роки. Її проблеми в контексті світового інформаційного простору досліджують такі українські вчені, як О. Баришполець, О. Волошенюк, Н. Габор, Н. Горб, В. Іванов, Л. Найдьонова, Г. Онкович, Б. Потятиник, І. Чемерис та багато інших. Позитивним стало проведення круглих столів, загальнонаціональних інтернет-конференцій, реалізуються певні медіаосвітянські проекти, засновано ряд інтернет сайтів.
Однак, потрібно зазначити, що впровадження медіаосвіти здійснюється ще досить повільно, бракує системного, цілісного підходу до вирішення даної проблеми.
Мета статті: розкрити необхідність впровадження елементів медіаосвіти у навчально-виховний процес початкової школи.
Виклад основної частини матеріалу
На сучасному етапі в України гостро постало питання медіаосвіти. Адже саме від інформації, яку ми отримуємо, залежить наше майбутнє, майбутнє нашої держави.
Процес отримання інформації є невід’ємною складовою нашого життя. Уже змалечку дитина змушена постійно сприймати інформацію - образи відображеного світу. Молодший шкільний вік – це початок усвідомленого сприйняття сучасного світу, це період, у якому закладаються основи моральних знань, норм, формується свідомо-емоційне ставлення до навколишнього середовища. Стає зрозумілим, що не лише кількість, а й якість інформації, яка надходить ззовні, має дуже важливе значення, бо саме вона й формує майбутню особистість.
Обсяг інформації постійно збільшується, а життя сучасної дитини вже не можна уявити без медіа. Що ж стоїть за цим поняттям? Термін «медіа» походить від латинського «medium» (засіб, посередник), «media» (засоби, посередники) - позначають технічні засоби створення, зберігання, поширення, сприйняття інформації та обміну її між автором повідомлення і масовою аудиторією. Сучасне значення «медіа» - це засіб, через який опосередковано здійснюється комунікація між людьми, групами людей. Крім того, це всі засоби масової комунікації, а також засоби масової індивідуальної комунікації й, так звані, мережні мультимедійні засоби (друковані видання, радіо, кіно, телебачення, комп’ютерно опосередковане спілкування, Інтернет, мобільна телефонія).
Людина медіасуспільства постійно перебуває у сфері впливу медіасередовища і численних медіа, що стають її соціальним повсякденням. З медіа вона отримує:
o необхідну інформацію;
o зразки і моделі поведінки в соціумі;
o приклади належних, соціально прийнятних переживань;
o можливість уникати тиску буденності й переживати яскраві – «позитивні» (радість, естетичне задоволення) і «негативні» (сум, тривогу, страх, відчуття ризику) емоції та почуття;
o альтернативні приклади відпочинку і дозвілля.
Ці можливості медіасередовища ідеально узгоджуються з природними віковими потребами дітей, і тому міцно утримують їх у сфері свого впливу. Діти можуть пізнавати життя з альтернативного джерела – через аудіовізуальні образи, екранні медіа (телебачення, Інтернет), які для багатьох замінюють традиційні джерела соціалізації, стають справжнім «підручником життя».
Згідно з даними Національного союзу сімейних асоціацій, неповнолітня аудиторія щорічно проводить у середньому 154 години якісного часу (тобто періоду неспання) з батьками і 850 годин - з учителями, у той час як на контакти з різними екранними медіа у дітей відводиться 1400 годин.
Медики стверджують, що дитина молодшого шкільного віку без шкоди для здоров’я дивитись може дивитись телевізор від 1 до 3 годин на день, а сидіти перед монітором комп’ютера і того менше – від 10 до 30 хвилин.
У той же час, за підрахунками ЮНЕСКО, діти проводять перед екраном телевізора в середньому 3 години на день, що приблизно на 50% більше, ніж період часу, який витрачається на будь-який інший вид позашкільної діяльності. Тим часом статистика телевізійних програм, що виходять в ефір, свідчить, що спеціальні дитячі програми займають всього лише 2% загального ефірного часу, у порівнянні: п’ять років назад їх було 15%. Для дитячої аудиторії на телевізійних каналах транслюються хіба що мультфільми та декілька дитячих тематичних передач, а в основному діти дивляться ті ж програми, що й дорослі.
Цінності та ідеали молодших школярів беруть свій початок з телевізійних передач, фільмів, комп’ютерних ігор.
Численні дослідження свідчать про те, що надмірне захоплення спілкуванням із засобами масової комунікації вкрай негативно позначається на зорі, психологічному та фізичному стані школярів. У зв'язку з цим значно актуалізується проблема необхідності розвитку медіаграмотності саме в молодшому шкільному віці, що обумовлена такими факторами:
По-перше, молодший шкільний вік є надзвичайно важливим періодом для інтелектуального, фізичного і психоемоційного розвитку дитини.
По-друге, сучасна дитина до моменту надходження в школу має, як правило, досить значний аудіовізуальний досвід: активно спілкується з телевізійної, комп'ютерної, відео-і звукозаписної технікою, володіє навичками поводження з мобільною телефонією
По-третє, учні початкової школи, що зіштовхуються з постійно зростаючим потоком інформації (навчальної, медійної), відчувають значні труднощі, коли їм необхідно проявити пошукові навички, самостійно критично оцінити отриману інформацію, проявляючи не тільки інтелектуальну та пізнавальну активність, але й особистісну, суб'єктивну позицію, творчу індивідуальність.
Таким чином, медіа стали невід’ємною частиною життя молодшого школяра. Вони вже не тільки дозволяють отримувати інформацію, а формують світогляд, смаки, погляди та переконання. Разом з тим, крім інформації, важливих новин та авторитетних думок, медіа несуть також і неправдиву чи необ’єктивну інформацію, вони перенасичені рекламою, пропагандою, порнографією та насильством. І, звичайно, дитина не в змозі самостійно й одразу розібратись у всьому потоці медіаінформації, навчитися критично мислити стосовно медіатекстів. Для того, щоб навчитися протистояти негативним впливам медіа, допомогти дитині зорієнтуватися перед величезною кількістю інформації та формувати власний погляд, потрібно застосовувати спеціальні знання та підходи, які називають медіаосвітою.
На думку фахівців ЮНЕСКО, саме медіаосвіта дозволить вирішити ці проблеми, оскільки вона пов’язана з усіма видами медіа (друкованими, графічними, звуковим, екранним) та різними технологіями; вона дає можливість людям зрозуміти, як масову комунікацію використовують у їх суспільстві, оволодіти навичками використання медіа при спілкуванні з іншими людьми, а також забезпечує знання того, як:
· аналізувати, критично осмислювати та створювати медіатексти;
· визначати джерела створення медіа текстів, їх політичні, соціальні, комерційні та/або культурні інтереси, контекст;
· тлумачити медіатексти та цінності, які ці медіатексти поширюють;
· відбирати відповідні медіа для створення й поширення власних медіатекстів та знаходження зацікавленої в них аудиторії;
· отримати можливість вільного доступу до медіа, як для сприйняття, так і для створення медіапродукції.
Медіаосвіта є частиною основних прав кожного громадянина будь-якої країни світу на свободу самовираження й права на інформацію, є інструментом підтримки демократії. Вона актуальна, втілює принцип «тут і зараз». «Медіаосвіта рекомендується до впровадження у національні плани навчальні плани всіх держав, в систему додаткової, неформальної освіти та навчання протягом всього життя людини», - зазначається у матеріалах конференції ЮНЕСКО Education for the Media and the Digital Age (Відень, 1999)
Досі немає єдиної думки щодо самого визначення поняття «медіаосвіта» та її сутності. В різних країнах дослідники дають тлумачення відповідно до проблем, що назріли в суспільстві.
У сучасному світі медіаосвіта розглядається як процес розвитку особистості за допомогою і на матеріалі засобів масової комунікації (медіа) з метою формування культури спілкування з медіа, творчих, комунікативних здібностей, критичного мислення, умінь повноцінного сприйняття, інтерпретації, аналізу та оцінки медіатекстів, навчання різним формам самовираження за допомогою медіатехніки. Головні завдання медіаосвіти вчені розуміють так: підготувати учнів до життя в інформаційному суспільстві, сформувати у них вміння користуватися інформацією в різних видах, володіти способами спілкування за допомогою інформаційних технологій і засобів. Знайдена в результаті цього процесу медіаграмотність допомагає людині активно використовувати можливості інформаційного поля телебачення, радіо, відео, кінематографа, преси, Інтернету тощо.
Медіаосвіту називають у світі освітою ХХІ століття. Саме зростання інтересу до медіаосвітніх проблем, суттєві зміни в інформаційному просторі стали передумовами створення Концепції впровадження медіаосвіти в Україні, розробленою Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України, схваленою постановою Президії НАПН України та підтриманою Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі (травень 2010 р.). Головною метою Концепції є сприяння розбудові в Україні ефективної системи медіаосвіти заради забезпечення всебічної підготовки дітей і молоді до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою медіа, формування у них медіаобізнаності, медіаграмотності і медіакомпетентності відповідно до їхніх вікових та індивідуальних особливостей.
Концепція спрямована на підготовку і проведення широкомасштабного поетапного всеукраїнського експерименту з упровадження медіаосвіти на всіх рівнях; пріоритетне започаткування практики шкільної медіаосвіти. Зокрема, у Концепції висвітлено різні форми медіаосвіти, серед яких чільне місце посідає шкільна медіаосвіта, що охоплює інтегровану медіаосвіту (використання медіадидактики в межах існуючих предметів), спеціальні навчальні курси, факультативи, гурткову, студійну та інші форми позакласної роботи. Ця форма медіаосвіти спрямована переважно на формування критичного мислення, комунікаційної медіакомпетентності. Важливу роль мають відігравати шкільні бібліотеки як сучасні комп’ютеризовані центри, в яких концентрується інформаційно-пошукова діяльність учнів. Значну увагу приділено і позашкільній медіаосвіті, яка спрямована на розвиток способів творчого самовираження особистості, має супроводжувати шкільну медіаосвіту, підсилювати її ефект. Базується переважно на діяльності громадських організацій, волонтерських і комерційних засадах, охоплює сімейну медіаосвіту, використовується в межах психотерапевтичної і психолого-консультаційної допомоги. Медіаосвіта передбачає методику проведення занять з використанням проблемних, евристичних, ігрових та інших продуктивних форм навчання, що дає змогу підготувати учнів до життя у нових інформаційних умовах. Діяльність педагога з формування у молодших школярів культури взаємодії із медіа покликана розвинути не лише навички сприйняття, аналізу та інтерпретації медіатекстів, а й навички критичного мислення по відношенню до різноманітної медіапродукції, розвинути на матеріалі медіа творчі здібності дітей. На цьому наголошує відомий російський фахівець з медіаосвіти учнів початкової школи Л.М. Баженова, якою розроблені ефективні програми з розвитку медіакультури молодших школярів.
І.В. Челишева, яка ретельно розглядає питання освоєння медійного простору молодшими школярами, небезпідставно впевнена, що школярам у віці 6-10 років медіаграмотність необхідна як і вміння читати, писати чи рахувати. Науковець пропонує ряд методик, які допоможуть вчителям та батькам цікаво та із захопленням ознайомити дитину зі світом медіа, навчити її повноцінно сприймати та критично аналізувати твори медіакультури, зокрема телебачення.
Висновки. Медіаосвіта має величезний вплив на всі сфери життя і діяльності молодшого школяра – його психіку, світогляд, здоров’я. Вона відкриває великі можливості для розвитку інтелектуального та творчого потенціалу молодшого школяра, здібностей, самостійного критичного мислення, формує вміння орієнтуватися в сучасних інформаційних потоках, виховує компетентного медіаспоживача, підвищує рівень медіаграмотності.
Сучасні молодші школярі є активними споживачами медіаінформації, мають навички володіння комп’ютерною технікою. Однак медіаосвіта, як відомо, передбачає не тільки наявність чисто технічних знань та умінь володіння медіатехнікою, а й уміння повноцінного сприйняття творів медіакультури, аналізу, самостійного осмислення та інтерпретації медіатворів. Зараз вже досить широко визнано, що початкова школа повинна навчити дітей критично ставитись до будь-якої інформації. Інше питання полягає в тому, як школа чи система освіти в цілому справляється з цією проблемою.
Найважливіше в цьому аспекті є те, щоб діти вміли аналізувати, критично ставитися до змісту будь-якого медіатексту, отриманого з Інтернету, телебачення чи друкованого видання, а також могли робити усвідомлений вибір при перегляді медіапродукції. Вважати, що це спрацює автоматично, сьогодні не варто.
На нашу думку, доцільно створювати певні просвітницькі програми, що продемонструють як можна змінити ставлення до сприйняття та вибору інформації молодшими школярами. А також варто вивчати і використовувати досвід зарубіжних країн. І тут ми добре розуміємо вислів канадського медіапедагога, професора Маршала Маклюена: «Щоб бути по-справжньому грамотними, ми повинні бути грамотними у світі медіа».
Г. В. Сагайдак,
старший викладач кафедри
педагогіки та психології
Івано-Франківського ОІППО
Немає коментарів:
Дописати коментар